загострене почуття справедливості

Про що говорить загострене почуття справедливості і непереносимість несправедливості

Для психолога це показник того, що людина не може адаптуватися до зовнішніх умов. Адже світ недосконалий і часто несправедливий. І здорова психіка повинна пристосовуватися до такої зовнішньому середовищі.


Для лікаря психіатра це – симптом, який перш за все сигналізує про те, що в нервовій системі можливо з’явилися “застійні” вогнища патологічного перезбудження. Відзначимо, мова йде про загострене почуття справедливості, коли звичні і не помічаються раніше речі і події починають викликати невдоволення, притягувати на себе підвищену увагу.


Це почуття в поєднанні з такими ознаками як образливий, злопам’ятності, мстивістю, педантичність і ревниво може говорити про порушення в роботі мозку, викликаних на епілепсію (прихованої епілепсію), наявністю вогнища підвищеної збудливості в центральній нервовій системі.


Загострене почуття справедливості на тлі сльозливості, підвищеної чутливості, дратівливості, безсоння або підвищеної сонливості властиво астенічним станам (перевтома, неврастенія, цереброастенічні синдром, синдром хронічної втоми та ін.).


Підвищена чутливість до несправедливості, найбільш виражена вранці, з постійним відчуттям провини чи образи, відчуттям важкості в грудях може бути проявом депресивного стану.


Якщо загострене почуття справедливості спостерігається як риса характеру ще з дитячого і підліткового віку, зберігається все життя, то говорять про “акцентуації” характерологічних рис особистості. У таких випадках під час гормональних перебудов і в літньому віці ця особливість може посилюватися, в інші періоди – затихати. Це варіант норми.


Нетерпимість до несправедливості, особливо якщо це не сильно виражено, може бути і дуже корисною особливістю особистості, що сприяє таким рисам як відповідальність, прагнення до порядку, перфекціонізм. На певних посадах і видах служби це може сприяти кар’єрі.
У випадках коли зазначена риса в поведінці раніше не спостерігалося, а за короткий період часу неодноразово себе проявила, або прогресивно наростає, слід звернутися до фахівця.

  Пам'ятка для родичів психічно хворих (психози)

Другий крок – відпочинок. Спробуйте, хоча б на час, організувати ізоляцію від зовнішніх подразників, дати можливість виспатися (засипати не пізніш півночі!). Виключіть алкоголь і, по можливості, стимулятори (міцний чай, кава).


Третій крок – поговоріть з ним “по душам”. Можливо з’ясується, що є внутрішні конфлікти між дійсним і бажаним, не «пережиті” травмують психіку переживання, наприклад “нерозділене кохання”, “ненависна робота”, “невдячні діти (батьки)” і т.п. Тепле людське співпереживання і промовляння проблеми може принести полегшення.


В складних для Вашого розуміння випадках організуйте зустріч з психологом, який професійно розбереться в найзаплутаніших і навіть не усвідомлював психологічних переживаннях.


Найкраще звертатися в крупні спеціалізовані клініки, де є можливість як психологічної допомоги (консультація психолога, психотерапія), так і, при потребі, – лікарської (лікар – психотерапевт, психіатр). Більшість таких клінік вже на етапі першого звернення по телефону підкажуть до якого краще фахівця звернутися.


При необхідності, консультацію фахівця можна провести вдома.