Психомоторне збудження при шизофренії

2.1 Галлюцинаторно – параноидное збудження (F22.0)

Гостре галюцинаторно – параноидное збудження спостерігалося у 3 пацієнтів. Галлюцинаторно – параноїдні синдроми виникають з переважанням марення або галюцинацій, з неповним або повним розвитком синдрому Кандинського – Клерамбо.


2.2 Кататонічне збудження (F20.2)

Спостерігалося у одного хворого. Характеризувалося руховим занепокоєнням з недоцільними стереотипними химерними рухами, імпульсивністю, хаотичністю, негативізмом, гримасничанием, незв’язної промовою. При цьому збудження змінювалося застигання в химерних позах, ритуалами або супроводжувалося агресією з руйнівними діями, безглуздою люттю і самоушкодження.


2.3 гебефренного збудження (F20.1)

Спостерігалося в двох випадках. Хворі стрибали, плескали в долоні, реготали. Для них був

характерний придуркуватих, манірність, негативізм і імпульсивні вчинки. Поряд з цим мали місце уривчасті слухові обмани і несистематизованих маячні ідеї.


До гебефренного порушення можуть бути віднесені описані в класичній психіатричній літературі імпульсивна збудження, яке характеризується несподіваними вчинками, агресивністю, застигання в своєрідних позах ( «кататонічні стигми»); німе (безмовне) збудження – хаотичне, нецілеспрямовану, з агресією і негативізмом; розгублено – патетичне збудження – з прийняттям хворими театральних поз, декламацією і співом. Переважає захват, екстаз, елементи ехолалії і ехопраксія. Порушення переривається епізодами ступору.


1. Порушення при афективних розладах

3.1 Маніакальний збудження (F30.20

Маніакальний збудження спостерігалося в двох випадках. Воно характеризувалося підвищеним настроєм, надмірним прагненням до діяльності, підвищеної отвлекаемостью. Відзначалися прискорення асоціативних процесів, стрибка ідей, мовне збудження з ідеями переоцінки власної особистості або величі. Пацієнти були конфліктні з оточуючими. У них спостерігався підвищений апетит, скорочення тривалості сну або безсоння, посилення лібідо, спалахи гніву і агресія.


3.2 ажитированного депресія, раптус (F32.3)

ажитированного депресія спостерігалася в двох випадках у пацієнтів вивченої групи. При ажитированной депресії депресивний афект поєднувався з тривогою, страхом, гнівом і протікав на тлі психомоторного збудження. Напружені маячні переживання депресивного змісту висловлювалися хворими в формі самозвинувачення, гріховності, загибелі «всього світу». Хворі постійно перебували в русі, голосно плакали, голосили, заламували руки, металися по палаті, вигукуючи окремі слова і фрази.

  ПОРУШЕННЯ ПОЧУТТЯ ГУМОРУ ПРИ ШИЗОФРЕНІЇ І афективних розладів

Депресивний раптус є вкрай вираженим афектом туги і супроводжується шаленим буйством.


2. Порушення при органічних захворюваннях головного мозку

4.1 Стан збудження при органічному ураженні головного мозку – сутінковий, епілептиформні і дисфорическое (F07)

Для органічних уражень головного мозку – наслідків черепно – мозкових травм і епілепсії (4 спостереження) характерні сутінковий, епілептиформні і дисфоричного стану збудження. Сутінковий збудження розвивається при потьмарення свідомості, воно виникає раптово, характеризується швидкоплинністю і короткочасністю. У хворого спостерігається глибока дезорієнтація всіх видів, зорові і слухові обмани загрозливого змісту, уривчасті маревні ідеї, що визначають агресивну поведінку.


Провокуючими факторами є емоційне напруження, депривація сну, соматичні захворювання. Крім того, сутінковий стан розвивається як еквівалент нападу, перед або після судомних проявів. Характерними клінічними проявами сутінкового порушення слід вважати швидкість розвитку на тлі потьмарення свідомості, вираженість і напруженість афекту, наявність рухових автоматизмів, уривчасту спонтанну мова, короткочасність окремих психопатологічних розладів, парциальную або повну амнезію цього стану.


При епілептиформних порушення хворі охоплені небаченою злобою, масивним руховим збудженням, дії їх імпульсивні, агресія генералізована і характеризується глибокою ретроградною амнезією.


При дисфоричному порушення відзначається тоскно – злісний настрій з почуттям загального дискомфорту аж до відрази до життя. На висоті цього стану свідомість змінюється по типу афективно звуженого або сутінкового. Навколишня дійсність сприймається хворими фрагментарно, спалахи люті супроводжуються аутоагресивні

діями або розширеної жорстокої агресією по відношенню до оточуючих.


2.2 Деліріозні збудження (F05)

Деліріозні збудження (3 спостереження) може виникати під час гарячкового стану (на висоті підйому температури) при гострих інфекційних і соматичних захворюваннях, органічних ураженнях ЦНС і інтоксикаціях, особливо при зловживанні психоактивними речовинами і алкоголем.


Деліріозні збудження виникає частіше у вечірні та нічні години, характеризується напливом щирих зорових, тактильних і слухових галюцинацій. Рухове розгублено – метушливе збудження супроводжується афектом страху і тривоги. Хворі, в залежності від обманів почуттів метушаться по прийомному покою, обороняються від нападників на них «істот», намагаються втекти, вистрибнути з вікна, знаходяться в постійному метушливому русі і можуть здійснювати імпульсивні вчинки. Клінічні особливості делірію залежать від етіології. Хворі можуть становити небезпеку для себе і для оточуючих.

  LSD і його аналоги: чим небезпечні психоделіки?