Порушення соціального сприйняття у хворих параноидной шизофренією: предиспозиційному чинники і наслідки


Порушення соціального сприйняття у хворих параноидной шизофренією: предиспозиційному чинники і наслідки

Руденко Світлана Львівна

– Санкт-Петербург, Санкт-Петербурзький державний університет. Здобувач наукового ступеня кандидата психологічних наук.


– Клінічний психолог-експерт бюро № 5, ФКУ «Головне Бюро медико-соціальної експертизи по Бєлгородській області».


Анотація. У статті обґрунтовано предмет дослідження з посиланням на зарубіжних і вітчизняних вчених. Висвітлено результати власного дослідження, проведеного з використанням сучасних методів математичної статистики. Показано як саме страждає соціальне сприйняття у хворих параноидной шизофренією, і як порушення соціального сприйняття обумовлює зниження рівня їх соціального функціонування та якості життя. Автор робить висновок, що висока необхідність включення в програми реабілітації інтервенцій з подолання наявних дефіцитів і розвитку соціального сприйняття.


Ключові слова: соціальне сприйняття, параноїдна шизофренія, позитивні і негативні синдроми, соціальне функціонування, якість життя.


Посилання для цитування розміщена в кінці публікації.


Увагу вчених завжди було гостро прикута до проблеми шизофренії, а саме до питань її етіопатогенезу і методам лікування. Сьогодні дане захворювання подолало кордони інтересу клініцистів і перетворилося на соціальне лихо. Значущим в цьому відношенні є питання про ПРЕДИКТОРИ зниження рівня соціального функціонування та якості життя даного контингенту. В ході взаємодії з хворими, звертає на себе увагу легкість, з якою вони приписують оточуючим свої интрапсихические диспозиції, а також нездатність передбачити наслідки ситуацій міжособистісної взаємодії [5; 10; 12], маніпулювати оточуючими в своїх інтересах [19]. Очевидно, що має місце порушення соціального сприйняття, що неминуче веде до дестабілізації міжособистісних стосунків у сім’ї і соціумі, спотворення звичних форм діяльності і зниження якості життя [4; 6]. Саме цього аспекту і присвячено даний дослідження.


Термін «соціальне сприйняття» був введений Дж. Брунер в 1947 р [3] в ході створення «Нового погляду». Вчений мислив даний конструкт через призму соціальної детермінації перцептивного процесу [2]. Сьогодні проблема дослідження соціального сприйняття стала традиційною для соціальної психології і найбільш детально проаналізованої в когнітивно-орієнтованому напрямку. Синтезуючи думки вчених [1; 2; 8; 13; 14], визначимо соціальне сприйняття як психічний пізнавальний процес, орієнтований на створення цілісного уявлення про себе, інших людей, соціальних групах і соціальних явищах, за допомогою власне перцепції, розуміння і оцінки об’єктів в ході взаємодії з ними і на подальше вибудовування відповідно подальшої стратегії поведінки .

Питання порушення соціального сприйняття при шизофренії детально розроблений в працях зарубіжних авторів, серед яких C.D. Frith, 1996; R. Corcoran, 1996; D.L. Penn, 1997; M.C. Hardy-Bayle, 2003; M.D. Brune, 2005 [17; 16; 20; 18; 15]. Публікації вітчизняних вчених нечисленні і, тим не менш, Ю.Ф. Поляков, 1974; Д.Н. Хломов, 1984; Н.С. Курек, 1988 [9; 11; 7] та ін. Висвітлили окремі аспекти даної області. Практично у всіх роботах відзначається, що порушення соціального сприйняття у хворих на шизофренію в чому визначає соціальну включеність і успішність функціонування в суспільстві, а також рівень якості життя. Однак, очевидна умозрительность даних тверджень, оскільки цілеспрямованих досліджень проведено не було. Недостатня розробленість даної проблеми і висока медико-соціальна значимість її вирішення, визначають актуальність дослідження.


Виходячи з позицій вчених, можна припустити, що у хворих параноидной шизофренією має місце виражене порушення соціального сприйняття, яка обумовлює зниження рівня їх соціального функціонування та якості життя.


Мета дослідження полягає у виявленні того, як саме страждає соціальне сприйняття у хворих параноидной шизофренією, і як порушення соціального сприйняття обумовлює зниження рівня їх соціального функціонування та якості життя.


Матеріал і методи дослідження

Всього обстежено 270 осіб, з них 180 хворих параноидной шизофренією, підданих психодіагностики на базі бюро № 5 ФКУ «ГБ МСЕ по Бєлгородській області»: 90 чоловіків і 90 жінок у віці від 25 до 50 років (середній вік 37,5 ( ± 1,89) років). До групи осіб молодого віку (від 25 до 30 років, середній вік 27,5 (± 1,88) років) увійшли 45 чоловіків і 45 жінок. Група зрілих хворих (від 45 до 50 років, середній вік 47,5 (± 1,9) років) характеризується таким же співвідношенням статей. Тривалість захворювання хворих параноидной шизофренією розташовується в діапазоні від 5 до 25 років (середня тривалість захворювання 15 (± 1,98) років). Серед осіб першої категорії тривалість захворювання знаходиться в діапазоні від 5 до 10 років (середня тривалість захворювання 7,5 (± 2) років), другої категорії від 20 до 25 років (середня тривалість захворювання 22,5 (± 1,95) років) . В рамках експериментальної вибірки 90 випробовуваних (50%) мають безперервний тип перебігу шизофренії, 90 (50%) – приступообразно-прогредієнтності. У кожній з виділених підгруп спостерігається рівне співвідношення типів перебігу основного захворювання – 45 хворих (50% від кількості випробовуваних першої підгрупи) мають безперервний тип перебігу шизофренії, 45 хворих (50%) – приступообразно-прогредієнтності. У кількість молодих хворих з безперервним типом перебігу шизофренії входять 22 чоловіки (24,44% від кількості випробовуваних підгрупи) і 23 жінки (25,56%). У число молодих хворих з приступообразно-прогредієнтним типом перебігу шизофренії входять 23 чоловіки (25,56%) і 22 жінки (24,44%). Серед зрілих випробовуваних з безперервним типом перебігу 23 чоловіки (25,56%) і 22 жінки (24,44%), з приступообразно-прогредієнтним 22 чоловіки (24,44%) і 23 жінки (25,56%). Всі хворі перебували в стадії ремісії. Клінічну гомогенність вибірки забезпечило виключення досліджуваних з ознаками органічного захворювання головного мозку, залежних від психоактивних речовин, що мають побічні прояви психофармакотерапії, а також страждають розладами особистості, до ступеня психопатії, прояв яких передувало дебюту захворювання.


Для порівняння даних обстежена група здорових випробовуваних чисельністю 90 чоловік, яка значимо не відрізнялася від основної групи хворих за статтю (45 чоловіків і 45 жінок) і віку (від 25 до 50 років, середній вік – 37,5 (± 1, 98) років).

Для збору емпіричного матеріалу застосовувалися такі методики:

1. Для складання клінічного профілю була використана шкала оцінки позитивних і негативних синдромів «PANSS» (S.R. Kay, L.A. Opler, A. Fiszbein, адаптована С.Н. Мосоловим).


2. Побудова пояснювальній моделі діючих психологічних механізмів відбувалося за допомогою опитувальника «Заборона на вираження почуттів» (В.К. Зарецький, А.Б. Холмогорова, Н.Г. Гаранян).


3. Оцінка параметрів соціального сприйняття була здійснена з використанням таких тестів як: «Соціальний інтелект» (J.P. Guilford, M.O. Sullivan, адаптований Е.С. Михайлової) і «Розпізнавання емоцій» (Н.Г. Гаранян).


4. Соціальний статус був складений за допомогою «Опитувальника для оцінки соціального функціонування та якості життя психічно хворих» (І. Гурович, А.Б Шмуклер), а також модифікації опитувальника ВООЗ ЯЖ-100 – «Опитувальника оцінки якості життя хворих на шизофренію при проведенні підтримуючої терапії », розробленого на базі Санкт-Петербурзького науково-дослідного психоневрологічного інституту ім. В.М. Бехтерева (В.Л. Козловський, С.Ю. Масловський).


Отримані дані були оброблені в комп’ютерних програмах Microsoft Office Excel 2007, Stadia 6.0 і SPSS Statistics 17.0.1. Реалізовано підрахунок середнього, стандартного відхилення. Для уточнення значущості відмінностей між виділеними підгрупами проведена процедура обчислення F-критерію Фішера. Здійснено кластерний, кореляційний аналіз на основі коефіцієнта рангової кореляції Спірмена, а також факторний аналіз методом головних компонент.


Спочатку завданням дослідження стала побудова клінічного профілю хворих параноидной шизофренією. Отримані показники представлені в таблиці 1.


Середні зважені оцінки експериментальної групи випробовуваних
за шкалою оцінки позитивних і негативних синдромів «PANSS»

Результати свідчать про те, що в групі хворих параноидной шизофренією переважають загальні психопатологічні 3,97 (± 0,18) і негативні 3,94 (± 0,13) синдроми. Значущих відмінностей між чоловіками і жінками не виявлено (р> 0,05). У групі молодих хворих, які страждають параноидной шизофренією 5-10 років, чітко домінують загальні психопатологічні синдроми (4,28 (± 0,13)), в групі осіб зрілого віку переважають негативні синдроми (5,04 (± 0,16)). Особи з безперервним типом перебігу шизофренії мають більш виражені показники по продуктивним (2,01 (± 0,13) проти 1,42 (± 0,15); р=0,04), негативним (4,74 (± 0,14 ) проти 3,14 (± 0,11); р=0,02) і загальним психопатологічним (4,99 (± 0,19) проти 2,94 (± 0,17); р=0,02) синдромів, ніж особи з приступообразно-прогредієнтним типом перебігу. Виходячи з результатів в групі в цілому (1,72 (± 0,14)), окремо серед чоловіків (1,7 (± 0,15)) і жінок (1,73 (± 0,13)), хворих молодого ( 1,51 (± 0,13)) і зрілого (1,92 (± 0,15)) вікових груп, а також в рамках підгруп з безперервним (2,01 (± 0,13)) і приступообразно-прогредієнтним (1, 42 (± 0,15)) типами течії, за шкалою продуктивних синдромів немає чітко високих значень.

За допомогою клінічної шкали встановлено, що хворі мають значну дисгармонію в афективної сфері, але при цьому виглядають невиразними. Було висунуто припущення, що даний дисонанс пов’язаний із забороною на вираження почуттів, і вирішено застосувати відповідну методику (див. Табл. 2).


  Можливості ранньої корекції легких і помірних когнітивних розладів у пацієнтів з дисциркуляторною енцефалопатією
Позначки:,