Негативні симптоми шизофренії: як і в яких випадках виявляються


Негативні симптоми шизофренії – ознаки психічної дезінтеграції (розладу психічних процесів), в результаті якої людина не може жити повноцінним життям.


Термін «продуктивні і негативні симптоми» ввів англійський учений Джексон в кінці 19 століття. Він стверджував, що негативна симптоматика обумовлена ​​пошкодженням клітин мозку, а позитивна – їх надмірною активністю, але анатомічної збереженням.


Психічні порушення Джексон пояснював пошаровим розпадом (діссолюціі) психічних процесів від вищих до нижчих. На його думку, психотичні стани обумовлено 4 факторами:

  • глибиною діссолюціі (наскільки сильно стався розпад психіки);
  • особистісними особливостями;
  • швидкістю розпаду психіки;
  • супутніх провокуючих чинників.



Радянський психіатр А.В. Снежневский, спираючись на наростання тяжкості процесу шизофренії, виділив кола позитивних (9) і негативних (10) розладів.


«Мінус – симптоми» з’являються після першого гострого психотичного нападу. З кожним наступним епізодом тяжкість і тривалість негативної симптоматики наростає. Чим частіше напади, тим стрімкіше розвиток негативізму.


При злоякісному безперервному перебігу без нападів негативна симптоматика прогресує з першого дня. Особливо такий перебіг характерно для маленьких дітей до 5 років, які страждають ранньої дитячої шизофренію. Неухильне наростання негативізму веде до формування стійкого шизофренічного дефекту, що приводить до інвалідності хворого.


Ускладнюють прояв і зростання негативної симптоматики при шизофренії такі чинники:


  • спадковий;
  • стреси, психо – емоційне перенапруження;
  • вікові кризи;
  • хронічні соматичні та ендокринні патології;
  • інтоксикації головного мозку – лікарська, наркотична, алкогольна, радіоактивна.


В залежності від ступеня наростання, по А.В. Снєжнєвському, виділяють наступні негативні розлади при шизофренії:


  1. Швидка виснаженість психічних функцій – хворий швидко втомлюється, не в змозі довго зосередитися на чому – то, займатися розумовою видом діяльності, зробити обчислення. У нього знижується здатність до аналізу, синтезу, встановлення логічних зв’язків, абстрактного мислення. Порушення мислення тягне розлад мови, яка сповільнюється, стає незв’язної, з паузами між словами.

  2. Усвідомлення зміни свого «Я» – хворому здається, що він – не він, а чуже тіло, його душу відокремили від тулуба, залишивши оболонку. Він не може керувати своїм тілом. Всі ці ознаки нагадують синдром деперсоналізації, що відноситься до кола позитивних симптомів. Але негативізм глибше і триваліше.

  3. Об’єктивні зміни особистості, які проявляються в страхах, почутті провини, пригніченості на початкових етапах. Згодом спостерігається усамітнення, відчуженість від оточуючих перш веселого, товариську людину. З’являється емоційна холодність аж до сплощення афекту. Хворий перестає розуміти емоції інших людей, адекватно реагувати на те, що відбувається, втрачає здатність до емпатії, позбавляється соціальних контактів. Це ще більше провокує його замкнутися в собі.

  4. Різке зниження вольового потенціалу (гіпобулія) – проявляється придушенням потягів і інтересів. Хворий нічого не хоче, ні до чого не прагне, не проявляє ініціативу.

  5. Зниження рівня особистості – до гіпобуліі приєднуються виражені когнітивні порушення: розлад пам’яті, мислення, уваги.

  6. Регрес особистості – гіпобулія переходить в абулию. Хворий стає неохайним, не дотримується правил гігієни. Може цілими днями лежати, байдуже втупившись в одну точку, або лазити по сміттєвих баках, збирати непотріб. Контакту важкодоступний.

  7. Глибоке розлад пам’яті переходить в тотальне недоумство і маразм.


Явища негативізму супроводжуються фізіологічними порушеннями – розладом сну, апетиту, зміною м’язового тонусу (підвищенням або зниженням), вестибулярними розладами, головним болем, запамороченням, диспепсичними явищами.


Мінус – симптоми можуть бути первинними і вторинними.


Первинні – ознаки, що сформувалися в ході перебігу шизофренії – порушення мислення, пам’яті, сприйняття, уваги, мови, емоційно-вольової сфери, соматичні і вегетативні розлади.

Вторинні – проявляються лише в результаті впливу провокуючих чинників – побічних дій нейролептиків, тривале перебування в стаціонарі (явище госпіталізму ), холодність і нерозуміння з боку близьких людей, негативне ставлення до хворого в соціумі.

Найчастіше вторинну негативну симптоматику викликає тривале застосування нейролептиків. Після припинення прийому негативізм зменшується, в той же час настає чергове загострення. Пацієнту доводиться знову «сісти» на нейролептики. Виникає замкнуте коло.


Загострення при шизофренії провокують стресові, конфліктні ситуації в сім’ї і на роботі, алкоголь, зовнішні подразники (яскраве світло, шум), сезонність (у весняно-осінній період відсоток загострень різко збільшується).


В період загострення хворий не розуміє, що з ним відбувається. Критика до свого стану відсутня. Він не здатний адекватно оцінити ситуацію. Контакту недоступний, розмовляє сам з собою, мова безладна. Орієнтування в просторі, часі й власній особистості порушена. Характерні різкі перепади настрою.


Дії пацієнта підпорядковані його маячних ідей, галюцинацій. Він знаходиться у владі свого хворої уяви. Їм керують «голосу», «бачення», маячні думки. В такому стані хворий здатний здійснювати асоціальні вчинки – завдати фізичної шкоди собі та оточуючим аж до вбивства. Вони можуть скоїти крадіжку, підпал, зробити все, що завгодно. Такі хворі підлягають примусовій госпіталізації щоб уникнути вчинення протиправних дій.

Діагноз встановлюється на підставі:

  • ретельно зібраного анамнезу з урахуванням фактора спадковості, біологічних, психологічних і соціальних факторів;
  • огляду психіатра з встановленням психічного статусу – оцінка ступеня порушення свідомості, когнітивних, емоційно-особистісних функцій, манери триматися , спілкуватися, ходи, жестикуляції, міміки, наявність патологічної симптоматики;
  • патопсихологического обстеження клінічного психолога;
  • динамічного спостереження за пацієнтом;
  • критеріїв, встановлених в Міжнародній класифікації хвороб МКБ-10.



Лікування тривале і комплексне, включає медикаментозну, біологічну та психотерапію. У період нападів показана інтенсивна терапія нейролептиками, антипсихотиками, транквілізаторами, біологічними методами – пірогенним, інсуліно – коматозним, Електросудомна.


В стадії ремісії призначають підтримуючі дози нейролептиків, проводять психотерапію – арт-, пісочну, сімейну, трудотерапию. При наростанні негативної симптоматики, когнітивних розладах застосовують ноотропи, вітаміни, мікроелементи.


Прогноз залежить від:

  • часу початку захворювання (ранній початок в дитячому віці спричиняє швидке прогресування негативізму);
  • клінічної форми і типу перебігу захворювання;
  • своєчасного звернення до психіатра;
  • правильно підібраних медикаментів з мінімумом побічних дій;
  • грамотної психотерапії;
  • всебічної підтримки близьких на всіх етапах захворювання.



Життя хворого на шизофренію може значно полегшитися при беззастережному прийнятті близьких. Постійна підтримка, любов, розуміння, допомогу, турбота рідних запобігають розвитку вторинної негативної симптоматики.


Родичам такого хворого припадає дуже нелегко. Боротися з проявами хвороби допомагає спільне відвідування сеансів сімейної психотерапії, на яких близьких пацієнта навчають, як поводитися при загостренні і під час ремісії, навичкам боротьби зі стресом, зниження тривожності, агресивності, безконфліктного спілкування.

Автор статті: Вайц Аліна Емільевна, лікар – психіатр, кандидат психологічних наук

  Шизофренія: причини, симптоми і лікування народними засобами в домашніх умовах