Дослідження порушень мислення при шизофренії у вітчизняній психології

Дослідження порушень мислення при шизофренії у вітчизняній психології

Порушення мислення при шизофренії поЗейгарнік

Зейгарник виділяє всього три види патології мислення:

1) порушення операціонально сторони тобто порушення мислення як узагальненого, опосередкованого відображення дійсності тобто порушення засвоєння і використання знань у вигляді процесів узагальнення, синтезування, відволікання, застосування нових інтелектуальних операцій. При всьому різноманітті порушення опереаціональной боку мислення можуть бути зведені до двох крайніх варіантів: а) зниження рівня узагальнення (спостерігається при олігофренії, ранньому початку епілепсії, органіці і т.д.) б) спотворення рівня узагальнення (часто у хворих на шизофренію).

2) порушення особистісного компонента мислення тобто порушення мислення, обумовлені порушеннями особистості: різноплановість мислення, порушення критичності і саморегуляції. При аналезе спотворення рівня узагальнення у хворих на шизофренію, можна по суті говорити про порушення мотиваційного компонента мислення. Хворі, у яких виступило подібне порушення спиралися у своїх судженнях на ознаки і властивості, які відбивають реальних відносин між об’єктами. Істотність ознаки або властивості, значимість того чи іншого явища залежать від того, який сенс вони придбали для хворого. А.Н.Леонтьев прямо вказує, що явище міняється з боку сенсу для особистості. Наше сприйняття світу завжди включає в себе і смислове відношення до нього і предметно об’єктивне значення. У ряду хворих на шизофренію ця стійкість об’єктивного значення речей порушилася. Та єдність, в яке включалося значення предмету і смислове відношення до нього губилося завдяки змінам у сфері мотивів і установок. Сюди ж відноситься різноплановість мислення: при цьому феномені сама основа класифікації не носить єдиного характеру. Мислення позбавляється целенаправленності.Резонерство: тут ще чіткіше виступає роль зміненого особистісного ставлення.


3) Порушення динаміки розумової діяльності. Виявляється в а) лабільності (нестійкість способу виконання завдання: чергування адекватних і неадекватних- способів вирішення, не призводить до грубих порушень будови мислення, лише на якийсь відрізок часу спотворює хід думок хворих, є, очевидно порушенням розумової працездатності хворих. Виникаючі асоціацію не оттормаживаются, носять хаотичний характер і т.п.) властиво хворим із судинними порушеннями, хворим перебувають в манії і т.д. б) інертність мислення, в основі якого лежить інертність зв’язків минулого досвіду. Повільність тугоподвижность інтелектуальних процесів, хворі часто не упускають жодної деталі, через що не можуть прийти до процесу узагальнення. Такі особливості властиві хворим на епілепсію, хворим з віддаленими наслідками важкої травми головного мозку, при деяких формах розумової відсталості.

  Порушення мислення при психічних захворюваннях

Т.о. як видно з описів Зейгарник довела, що у хворих на шизофренію первинним є порушення мотиваційного (особистісного) компонента мислення.